У Києва на Дні народженні

Людмила Горпинич Курсы журналистики

Валерии Губренко

www.u-centr.com.ua

У Києва на Дні народженні

26 травня 2013 року Київ відзначив 1531 рік з дня заснування. У центрі, зокрема, відбулася щорічна спортивно-благодійна акція «Пробіг під каштанами» та дві міжнародні гонки: «Велодень» і любительські жіночі велоперегони. Киян розважали й концертами: на Співочому полі лунала фольк-опера «Коли цвіте папороть», на Майдані Незалежності вітали киян Наталя Могилевська, Ірина Білик, співачка Альоша, молодіжні гурти «Время и Стекло» та «Антитіла». На Оболонскій набережній відгриміли гурти «Тартак», «Скай», «ТНМК», а також святковий феєрверк у супроводі лазерного шоу

Зі шкільної лави ми знаємо цыкаву легенду про виникнення Києва, яку увічнив у своїй «Повісті минулих літ» Нестор Літописець. У ній йдеться про те, що місто заснували Кий, Щек, Хорив та сестра їхня Либідь і воно, на честь старшого брата, стало називатися Києвом. А трапилося це в далекому 482 році.

Натомість археологи стверджують, що історія Києва почалася за кілька тисяч років до нашої ери. Це підтверджують і археологічні розкопки останків стародавнього городища на Старокиївській горі. Але оскільки поселення полян, що знаходилися на території сучасного Києва, з часом занепали, то початком історії Києва прийнято вважати кінець V ст. нашої ери, коли населення стало проживати тут постійно.

Київ у всі часи зачаровував своїх мешканців. Зокрема, у повісті «Місто» Валер’яна Підмогильного читаємо: «Степан непомітно дійшов до Хрещатика, відразу опинившись у гущині натовпу. Він озирнувся — і вперше побачив місто вночі. «…» Блискучі вогні, гуркіт і дзвінки трамваїв, що схрещувались тут і розбігались, хрипке виття автобусів «…» разом з глухим гомоном людської хвилі раптом урвали його заглибленість. На цій широкій вулиці він здибався з містом віч-на-віч. Прихилившись до муру, притискуваний нахабними накотами юрби, хлопець стояв і дивився, блукаючи очима вздовж вулиці й не знаходячи її меж.

Його штовхали дівчата у тонких блузках, яких тканина нечутно єдналася з голизною рук і плечей; жінки в капелюхах і серпанку, чоловіки в піджаках, юнаки без шапок, в сорочках із закасаними до ліктів рукавами «…». Його вуха чули невиразний гомін переплутаних слів, раптові вигуки, випадкову лайку і той гострий сміх, що, зринувшись десь, котиться, здається, з вуст на вуста, запалюючи їх по черзі, мов сигнальні вогні».

Як бачимо, хоч з моменту написання ― 1927 року ― і минуло більше 80 літ, у столиці мало що змінилося. Ми так само ходимо Хрещатиком, перетікаючи то до Шевченківського парку, то до Маріїнки, колишнього Царського саду, то до Бессарабки та Подолу. Так само сміємося і сумуємо.

Так, майже нічого не змінилося. Але насправді змінилося все.

Який же він, Київ сьогодні?

 

Київ привертає увагу


 

Оставьте комментарий

���������

on-line курс
пишущей
журналистики